Ванкувер за всю його багаторічну історію очолювали різні мери, пише vancouveryes. Ці політики відрізнялися не лише з точки зору людського фактора, а й за своїми професійними якостями, й звичайно, з урахуванням їхньої ролі в житті міста.
Але, напевно, ніхто так не запам’ятовується, як той, кому випала честь бути першим. І це правило поширюється на всі види діяльності. Політика не є винятком.
Малкольму Малкіну судилося увійти в історію, як першому меру Ванкувера. Він обіймав цю відповідальну посаду з 1886-го по 1887-мий.
У нашому матеріалі, з посиланням на biographi.ca, ми розповімо докладніше про цього політичного діяча.
Початок шляху та нездійснена мрія
Майбутній мер Ванкувера з’явився на світ у 1844-тому,
Приблизно в 1848-му наш герой зі своєю родиною переїхав до Вікторії, де по закінченні навчання він почав працювати вчителем.
Проте викладання було його мрією. Маклін хотів бути лікарем. І для здійснення цього бажання він, працюючи учителем, почав збирати гроші. Але саме в цей час компанія, якою володів брат Макліна збанкрутувала, і його кошти були використані на те, щоб сплатити борги, які виникли через ведення бізнесу.
Після цього наш герой став студентом Національного бізнес-коледжу. А коли він закінчив навчання, то почав працювати в нью-йоркській компанії Канард Стімшип.
Повернення
1860-ті ознаменувалися поверненням Макліна до Канади, де в Онтаріо він зайнявся відкриттям універсального магазину.
Пізніше наш герой переїхав до Вінніпега, де він почав кар’єру комісіонера, а згодом почав займатися нерухомістю. Але незабаром після цього розпочався період депресії, яка стала причиною припинення бізнесу Макліна, та його переїздом до західної частини Канади. Пізніше наш герой почав будувати плани про переїзд до Сан-Франциско, але їм не судилося збутися. Адже Маклін у 1886-тому приїхав до Гранвіля (пізніше він став називатися Ванкувером). Там він знову почав займатися нерухомістю. Згодом йому навіть вдалося відкрити свою фірму.
Прихід у політику
Поряд із веденням бізнесу, Маклін вирішив “зануритися” у політику.
Так, взимку 1886-го ним було подано прохання до провінційного органу законодавчої влади. В документі йшлося про те, щоб Гранвіль був перейменований у Ванкувер.
Так у міста з’явилася нова назва.
Перипетії виборів
Як мера Макліна обрали 3-го травня 1886-го.
Суперника нашого героя в особі Річарда Х. Олександра підтримала вся еліта. А Маклін мав підтримку трьох категорій. Йдеться про: жителів Онтаріо й Магнітоби, які недавно прибули до Ванкувера; робітничих тартак і Лицарей Праці.
В результаті Макліну вдалося виграти вибори. Він набрав двісті сорок два голоси, а його суперник – двісті двадцять п’ять.
Через кілька днів після офіційного вступу Макліна на посаду, прихильниками його опонента було подано петицію із твердженням, що сто бюлетенів були незаконними.
Але Велика ванкуверська пожежа 13-го червня 1886-того швидко “переманила” всю увагу на себе, й про результати голосування всі забули.
На посаді мера
Грудень 1886-го ознаменувався переобранням Макліна як мера.Тоді він виступав за ініціативи, виражені розширенням виборчого права та обмеженням права власності для такої категорії ванкуверського населення, як етнічні китайці.
Під час свого перебування на посаді мера Маклін намагався закінчити Канадсько-Тихоокеанську залізницю. І нарешті, 23-го травня 1887-го відбулося прибуття до Ванкувера першого поїзда.
Крім цього, той же рік запам’ятався формуванням Ванкуверської торгової палати, під час перших зборів якої Маклін був головою.
Пізніше наш герой зайнявся розчищенням та плануванням ванкуверських вулиць, а також будівництвом інфраструктури.
Фото: wikipedia