Одразу варто зазначити, що дипломатичні відносини між Ванкувером та Радянським Союзом зазвичай не були стабільними. Відомо лише те, що радянська влада ніколи не була на території Ванкувера. Про ворожість, взаємовигідні зв’язки до, після та під час Другої світової війни поговоримо нижче на vancouveryes.
Про англо-радянську торгову угоду
Ванкувер – місто, яке має величезну та насичену різноманітними подіями історію. Вона переплітається також з історією Радянського Союзу, де перед початком Другої світової війни між ними панує ворожа напруга. Значні кроки ванкуверців у світі міжнародної політики стались під час Інтервенції союзників під час Громадянської війни в Росії. Вибухи революційних подій стали свідченням того, що місто вміє приймати важливі рішення у складних міжнародних справах та взаємодіяти із багатьма країнами.
Однак, навіть таке вміння, не дало можливості уникнути тіні ворожості, яка супроводжувала відносини із Радянським Союзом. І ось чому. Майже кожен канадець мав підозри щодо впливу Радянського Союзу на протести та страйки. Суперечки між двома світами створювали справжню звукову драму, яка лунала під час холодної війни. Ванкуверці відчували це, але вони також визнавали необхідність дипломатії та співпраці. Саме тому в 1921 році ванкуверці приєдналися до англо-радянської торгової угоди. Ця угода стала не лише економічним витком, але й символічним жестом, яким вони показали, що визнають Радянський Союз. Тоді цей крок відкрив двері для подальших дипломатичних ініціатив. Два роки по тому Росія вислала свого торгового представника до Канади. Але, на жаль, рейд в Аркос у 1927 році став причиною розриву відносин, залишивши після себе безліч питань та невизначеність.
Об’єднання країн проти Німеччини
Початок Другої світової війни став для світу великим жахіттям, але відносини між Ванкувером і Радянським Союзом набули нових обертів. У червні 1941 року, коли нацистська Німеччина розгорнула свої сталеві крила у напрямку Радянського Союзу, було чітко відчутно, що світ переживає неспокійні часи. Розпочалася операція “Барбаросса”. Але серед цього хаосу, наприкінці літа та у період ранньої осені 1941 року, експедиційний корпус Канади взяв на себе завдання врятувати дві тисячі радянських шахтарів із Шпіцбергена. Операція “Рукавиця” виписала новий етап у відносинах, зробивши спробу об’єднатися в найжорсткіші роки існування.
Саме тому Ванкувер став не лише містом, але й символом взаємоповаги та підтримки. Адже зброя та допомога проходила саме через Ванкувер та Аляску транзитом до Рад.
Але пізніше, у світлі радянської ядерної загрози, Ванкувер став свідком зростаючої необхідності власного захисту. Коли стало очевидно, що будь-яка радянська атака на США відбуватиметься через повітряний простір Ванкувера, розпочалося будівництво радіолокаційних станцій “Distant Early Warning Line”. Це було таке собі відлуння про страх та потребу взаєморозуміння. Війна завершилася, але взаємини між Ванкувером та Радянським Союзом залишалися переплетеними.
Визнання СРСР чи загроза для Заходу?
Від затемненого обличчя Йосипа Сталіна до нового світла у політиці між Ванкувером та Радянським Союзом. Це було схоже на шлях, що переплетений гармонією та дисгармонією. Після темної ери Йосипа Сталіна ванкуверці прагнули до світлих змін у політичних відносинах із Радянським Союзом. 1955 року державний секретар Лестер Пірсон, перший міністр закордонних справ НАТО, вирушив до Москви, щоб спробувати відновити та покращити дипломатичні зв’язки.
Пізніше приїзд Пірсона до Росії став кроком до міцніших відносин, але знову ж таки це тривало не так довго, як хотілось би. У 1956 році напруга вибухнула через Угорську революцію та Суецьку кризу. Через 6 років прем’єр-міністр Джон Діфенбейкер відмовився вести збройні сили в бойову готовність під час Кубинської ракетної кризи та прийняв рішення придбати ядерну зброю від США. Це спровокувало новий етап у відносинах між країнами. З приходом П’єра Трюдо ставлення до Радянського Союзу змінилося кардинально, адже його соціалістичні погляди та спроба зменшити залежність від США створили нові тісні зв’язки із СРСР. У 1971 році, під час візиту до Радянського Союзу, він визначив США як більшу загрозу, ніж віддалений Радянський Союз.
Захопливою історією, про яку варто розповісти, був період, коли КДБ СРСР та канадське терористичне угруповання “Front de libération du Québec” (FLQ) вступили в таємничий союз під світлом дезінформації та підроблених документів. За словами Крістофера Ендрю та Василя Мітрохіна, архів Мітрохіна розкриває важливі деталі про те, як КДБ вирішив переконати світ, що FLQ було зв’язано з ЦРУ. КДБ, як насправді виявилось, був стурбований образом, який створило терористичне угрупованням. Вони взяли на себе велике завдання – змусити світ вірити, що FLQ – це не що інше, як лялька, яка танцюють під нитками ЦРУ. Підроблені документи, які нагадують шедеври Шекспіра, і фотокопія, яка «просочилася» до Montreal Star, утворили ефектне поєднання, яке цілком очікувано набуло розголосу. Усе це вилилося у такий великий успіх, що прем’єр-міністр Канади сам вважав, що ЦРУ розгулює по його власному подвір’ї.
Переворот у політиці Ванкувера відбувся також під час візиту прем’єр-міністра Малруні до Радянського Союзу в 1989 році. Підписання політичної декларації та угод про співпрацю у сферах навколишнього середовища, Арктики, тероризму та торгівлі наркотиками визначили новий етап в дружбі та співпраці. Закінчення ери Горбачова та розпад Союзу у 1991 році відобразилися в активізації зв’язків ванкуверців та інших жителів Канади з Литвою, Латвією та Естонією, а також у визнанні незалежності України в 1991 році. Падіння Кремля в той час позначило кінець ери Союзу і довелося визнати Росію як державу незалежну.