Однією з найвідоміших та колишніх баз поблизу Ванкувера є CFB Chilliwack. У всій Канаді про неї згадують доволі часто, особливо ті, хто служив або виріс поруч з військовим центром. У Чиліваці десятки років навчали військових інженерів, молодих офіцерів і тих, хто тільки починав службу. Тут проходили підготовку люди, які потім будували дороги в кризових районах, розміновували території й працювали на передовій у складних умовах. База стала частиною місцевої історії, і багато мешканців досі називають її «старою військовою територією», хоч на її місці давно стоять житлові квартали й навчальні кампуси.
І все ж CFB Chilliwack не зникла безслідно. На полігонах досі чути як проходять тренування, у музеях зберігаються спогади, а серед ветеранів вона залишається місцем, з якого починався їхній шлях. Саме тому варто повернутися до історії бази й розібратися, як вона змінила Чилівак і яку спадщину залишила після себе. Далі на vancouveryes.
Заснування військової бази
Коли в Канаді почали очікувати можливих атак на західне узбережжя, уряд ухвалив рішення створити нову військову інфраструктуру в Британській Колумбії. Місце біля Чилівака було обрано доволі швидко. Рівнина, близькість до Веддер-Рівер і зручний доступ до дороги й залізниці давали можливість розміщувати великі підрозділи без зайвих обмежень. У лютому 1942 року там відкрився Camp Chilliwack, і перші солдати прибули майже одразу після завершення початкових будівельних робіт.
У перші роки на базі працювали інструктори, які готували піхоту для служби всередині Канади й для відправлення за кордон. Військові проходили стрілецьку підготовку, навчання тактики, маршів і роботи в лісистій місцевості. Частину курсантів тренували для посилення оборони Тихоокеанського узбережжя, адже після атаки на Перл-Гарбор канадці навсправжки боялися повторення подій ближче до своїх берегів.
Паралельно розширювали територію табору. Робітники зводили казарми, кухня отримала окремий блок, а медичний пункт працював у постійному режимі. На сусідніх ділянках облаштовували стрільбища, смуги перешкод і польові майданчики для тактичних занять. Частина об’єктів будувалася швидко, іноді без надмірних зручностей, але такої інфраструктури було достатньо, щоб приймати тисячі новобранців протягом року.
У ці роки в Чиліваці служили й перші інженерні підрозділи. Вони проводили на місцевих полігонах практику з мостобудування, робили укріплення й готувалися працювати з вибуховими матеріалами. Це стало початком інженерної спеціалізації бази, яка згодом перетворилася на головний напрямок її діяльності. Також на території бази проходили підготовку резервісти, канадські офіцерські кандидати й солдати, яких готували до розподілу в інші частини.
Період 1942–1950 років заклав основу для всього, що пізніше асоціювали зі CFB Chilliwack. У цьому місці створили робочий військовий центр, де формували дисципліну, бойові навички й перші інженерні школи, які згодом набули національного значення.
Ключові навчальні центри
Після Другої світової війни базу почали перетворювати на центр інженерної та офіцерської підготовки. У 1951 році на території встановили учбовий заклад Canadian Forces School of Military Engineering. Там навчали солдатів і офіцерів роботи з інженерними системами, будівництва мостів, створення укріплень і розмінування. Програми включали як теоретичні заняття, так і практичні тренування на полігонах Чилівака та околицях.
У 1970–1980 роках на базі такж діяла школа Officer Candidate School. Кандидатів готували до офіцерської служби, навчаючи тактики, командування підрозділами й логістики. Курсанти проходили заняття на полігонах, у класах і польових умовах, відпрацьовуючи бойові сценарії й керування підрозділами в різних ситуаціях.
Протягом цих десятиліть CFB Chilliwack став головним центром підготовки військових інженерів у Західній Канаді. Тут формували професійні навички, дисципліну та бойову підготовку, яка потім застосовувалася в різних регіонах і на міжнародних операціях. База мала постійні підрозділи, включно з інженерними, артилерійськими й піхотними школами, а також полігони для стрільби та тактичних занять, що робило її одним із ключових військових об’єктів Канади в другій половині 20 століття.
Закриття бази
Після завершення Холодної війни уряд Канади ухвалив ряд рішень про скорочення військових витрат. Частину баз і підрозділів вирішили закрити, щоб зменшити бюджетні навантаження на Збройні сили. На жаль, CFB Chilliwack потрапила до списку таких об’єктів через розташування й зміну пріоритетів підготовки.
Поступове згортання почалося на початку девʼяностих. Спершу закривалися окремі навчальні школи, а деякі підрозділи передислоковували до інших баз у Британській Колумбії. Інженерні частини перевели на полігони поблизу Ванкувера та до CFB Edmonton, частину піхотних підрозділів розподілили між регулярними бригадами. Курсантів Officer Candidate School переводили до інших навчальних закладів, де вони продовжували підготовку.
Для місцевих мешканців і працівників закриття бази стало відчутним ударом. У Чиліваці втратили роботу кількасот цивільних співробітників, зменшилася активність місцевої економіки, а територія навколо бази поступово змінилася. Частину казарм і службових приміщень закривали й готували до передачі цивільному використанню, а полігони залишалися доступними лише для обмежених тренувань резервістів.
Офіцери й солдати, які служили на базі, отримали нові призначення, а деякі підрозділи продовжували працювати на полігонах Чилівака під керівництвом Area Support Unit Chilliwack до 2013 року. Залишки інфраструктури почали використовуватися для навчальних і цивільних цілей, включно з освітніми програмами та тренувальними центрами, але військова активність значно зменшилася.
Закриття бази змінило обличчя Чилівака. На місці старих казарм і службових приміщень почали з’являтися нові будівлі та дороги. Частина території перетворилася на Canada Education Park, де розташувалися університетські кампуси й спеціальні навчальні центри, але пам’ять про військову історію збереглася в музеях і меморіальних дошках.
Трансформація території та сучасне використання
Після закриття бази більшість земель передали Canada Lands Company. На старих казармах і службових будівлях почали проводити реконструкцію, і виник новий житловий район, який назвали Garrison Crossing. Деякі будівлі залишилися непошкодженими й використовуються для громадських або навчальних цілей.
На частині території розташували Canada Education Park. Також там відкрили кампуси Університету долини Фрейзер, інститути для підготовки поліціянтів і пожежників, а ще спеціальні тренувальні центри для цивільних і військових курсантів. Крім того, змінилася інфраструктура бази: старі казарми реконструювали під навчальні авдиторії та офіси, дороги й комунікації оновили для сучасного використання. На колишній території бази з’явилися нові цивільні проєкти – житлові квартали, спортивні майданчики та учбові заклади для кадетів і молоді.
Чи залишилася військова присутність після закриття?
Деякі полігони й стрільбища збереглися. Зокрема, використовуються Vokes Range, Chilcotin Training Area, Vedder Mountain і кілька менших навчальних районів. Нагадаємо, що до 2013 року працювала Area Support Unit Chilliwack, яка координувала тренування резервістів і підтримку підрозділів на полігонах.
Військові, кадети й спеціальні підрозділи досі використовують частину колишньої бази для занять. На полігонах проводяться стрільби, тактичні тренування та інженерні вправи. Хоча активність значно менша, ніж за часів повноцінної бази, територія продовжує виконувати навчальні функції й підтримує військовий вишкіл у регіоні.
Джерела:
- https://www.veterans.gc.ca/en/remembrance/memorials/canada/chilliwack-saluting-base
- https://www.businessinchilliwack.com/canada-education-park
- https://www.ufv.ca/media/assets/campus-planning/pdfs/UFV-Chilliwack-Campus-Plan.pdf
- https://archive.nationaltrustcanada.ca/sites/www.heritagecanada.org/files/magazines/2004/winter/Winter2004_Military.pdf