Ванкуверці пишаються глибокою та насиченою історією свого великого регіону, але зазвичай не заглядають в далеку безмірну минувшину. У цій статті ми якраз розглянемо, як виник острів, якими були перші поселенці та інші ключові моменти в історії Ванкувера. Далі на vancouveryes.
Як утворився острів Ванкувер?
Ви, мабуть, знаєте, що вся суша утворюється в результаті зміщення плит. Острів Ванкувер утворився приблизно 150 мільйонів років тому, коли вулканічна активність виштовхнула осадові породи з морського дна вгору. Так і виник ландшафт острова.
Приблизно за 12 000 років до нашої ери відступ льодовиків дозволив утворити протоку Хуан де Фука. Тоді ж Тихий океан затопив сушу. Появу першого дерева можна датувати 377 роком до нашої ери. Це був жовтий кедр – різновид рослини, яку зараз можна побачити у великій кількості по всьому регіону.
Варто зазначити й те, що нові острови можуть з’явитися в будь-який час, але їх так само швидко можна втратити. Можливо, ви знаєте, що у світі є кілька островів, яких більше не існує через підвищення рівня моря. Крім того, форма суші змінюється через ерозію з моря. Жоден острів не залишається таких самих розмірів або без будь-яких інших змін надовго.
Перші поселенці
Хто ж став першим на ванкуверську землю? Вважалося, що приблизно 40 000 років тому перші євразійські мігранти прибули до Північної Америки через сухопутний міст через Берингове море. Але лише в 5850 році археологи підтвердили перше житло людини під час розкопок поблизу Беар-Коув, Порт-Гарді. Першими корінними народами, які оселилися на цій землі, були кваквака’ваку (kwakwaka’wakw) на півночі та нуу-чах-нулт (nuu-chah-nulth) на тихоокеанській частині острова. Прибережні селіші (coast salish) проживали на південному сході від острова Ванкувер.
Останні дані свідчать про те, що на 2024 рік в регіоні все ще є близько 5500 кваквака’вакв, які тепер більш розповсюджені по Британській Колумбії в північній частині острова Ванкувер і на материку. Англійською ця група людей називається квакіуті (kwakiuti), але вони вважають за краще, щоб їх називали повністю. Розмовляє цей народ мовою квак’вала (kwak’wala), яка є частиною вакашанської родини. Це мова, що перебуває на порозі зникнення, нею все ще розмовляє менше 5 відсотків аборигенів, тобто близько 250 осіб. У наш час група розділилася приблизно на 17 різних племен, проте їх об’єднує традиція потлач (обряд обміну дарами), яка була заборонена в 1885 році (нещодавно відновлена). Нуу-чах-нулт традиційно жили на західному узбережжі острова Ванкувер. Їх чисельність значно скоротилася через віспу, але вони одними з перших вступили в контакт з європейськими мандрівниками. Вони розмовляють південною мовою вакашань і тісно пов’язані з племенами мака з Олімпійського півострова. Прибережні селіші є найбільшою групою корінних жителів. Вони є сумішшю багатьох племен. Це означає, що вони володіють кількома мовами та захоплюються різними культурами. Їхня територія велика, тому охоплює землі від затоки Джорджія до південного острова.
Також ванкуверці дуже пишаються спадщиною аборигенів. Це можна побачити через різноманітні експонати, артефакти та експозиції в музеях. Різьблення, витвори мистецтва та тотеми є фірмовими предметами регіону, копії яких доступні в магазинах і галереях по всій території Британської Колумбії. Музей Порт-Гарді якраз є чудовим прикладом такого куточка мистецтва. Саме там ви можете знайти артефакти, яким понад 4000 років. У парку петрогліфів у Нанаймо є 1000-річні наскельні зображення, де намальовані міфічні істоти, які є частиною важливої спадщини регіону.
Про період з кінця 1700 до початку 1800 років
Наприкінці 1700-х років іспанці прийшли до регіону та започаткували контакт із корінними племенами, які тут жили. Іспанців спочатку привабили до цього району чутки про російських хутровиків, тому вони вирушили сюди, аби висловити свої давні претензії. У 1778 році англієць Джеймс Кук розпочав у регіоні торгівлю. Він продавав шкіру тюленів і видр. Це стало початком чогось великого в області крамарства, що привело торговців з усього світу на острів Ванкувер. Це, звісно, також призвело до різкого скорочення кількості видр і тюленів, що пізніше стало неабиякою проблемою.
Капітан Британського Королівського флоту Джордж Ванкувер (тепер ви знаєте, звідки острів отримав свою назву) складав карту островів між 1792 і 1795 роками. Це було частиною експедиції, завдяки якій створили карту всієї Північної Америки. Острови спочатку були відомі як Квадра та Ванкувер на честь Хуан Франсіско де ла Бодега і Квадра, іспанського дослідника, який прибув сюди раніше. Але залишилася лише назва Ванкувер. Нині ліричні топоніми вважаються єдиним нагадуванням про іспанське володіння цими землями.
1800-ті роки певною мірою характерні полюванням на ссавців. Горбаті, сірі, сині кити стали такою собі мішенню, зокрема через їх жир. Їх видобували в дуже великих кількостях, що призвело до їхнього поступового вимирання. Сьогодні існує низка природоохоронних проєктів, спрямованих на захист китів і збільшення їх чисельності в природному середовищі. У 1843 році відбулася значна подія. На території збудували Форт Вікторія, а пізніше, у 1846 році, за Орегонською угодою був проведений і ратифікований кордон між Канадою та США. Тоді ж Великобританія зберегла контроль над південною частиною Ванкувера і островами Галф ще на деякий час. Сам острів Ванкувер став коронною колонією Великобританії в 1849 році (його передали в оренду компанії Гудзонової затоки для заохочення колонізації).
У 1853 році в районі гавані Нанаймо було засновано вугільні шахти, що принесло в регіон нову промисловість і разом з нею багатство. Перший законодавчий орган острова було створено лише у 1856 році, а в 1858 перші золотоносні шукачі прибули з Америки у вигляді шахтарів і торговців. У 1860 році відкрилася перша експортна лісопилка, що також дало поштовх для розвитку регіону. Під час золотої лихоманки регіон змінився завдяки людям, які прибували із Китаю (приїжджали з метою збагачення). Майже за ніч маленький форт Вікторія перетворився на повноцінне місто.
Насичені роки 20 століття
У 1902 році сталася, мабуть, одна з найцікавіших подій в історії регіону. Йдеться про період, коли острів Малкольм заселяє група соціалістів з Фінляндії, які шукають утопію гармонійного життя в єдності з природою. У 1904 році Дженні Бутчарт створила знамениті громадські сади, яка разом зі своїм чоловіком перетворила вапняковий кар’єр на шедевр. Іншим чудовим природним проєктом став провінційний парк Страткона 1911 року.
На рубежі століть почали працювати поромні рейси, які сполучали Ванкувер з материковою частиною. Компанія «BC Ferries» (забезпечує поромні перевезення між Ванкувером та материковою частиною Британської Колумбії) здійснила своє перше плавання в 1960 році.
У 1958 році сталася руйнація Ripple Rock, підводного скелястого утворення. Воно відоме завдяки тому, що було небезпечним для навігації через свою мілку глибину та сильні припливи. Саме тому місце стало причиною багатьох корабельних аварій. Ripple Rock було знищено під час контрольованого спалаху, який на той момент став найбільшим вибухом у світі. Метою цього проєкту було підвищення безпеки судноплавства.