Вибори є важливим елементом будь-якої політичної системи, пише vancouveryes.com. Без нього неможливо собі уявити правильне, повноцінне функціонування та реалізацію влади.
Крім цього, вибори є одним із найяскравіших проявів демократичної держави.
Як відомо, виборчий процес може бути як загальнонаціональним, так і місцевим. Друге означає, що вибори проводяться у межах певного округу, провінції чи міста. І звісно, що участь у голосуванні беруть виключно жителі того чи іншого населеного пункту.
Британська Колумбія є однією з найстаріших канадських провінцій. Історія цієї місцевості містить багато неймовірно цікавих фактів. Однак варто зазначити, що політична складова в ній відрізняється не менш цікавими даними та відомостями.
В нашому матеріалі, з посиланням на elections.bc.ca, ми розповімо про історію виборів у Британській Колумбії. Тільки ми постараємося охопити період 1800-х. Адже історичний аспект виборів досить насичений. Він “пам’ятає” стільки дат і подій, що для повного й докладного їх опису цілком можливо зайнятися написанням окремої книжки. А з нестачею матеріалу автору точно не доведеться мати справу. Тому що історія виборів є неймовірно об’ємною. Тож, для детального викладення такого матеріалу треба лише його гарно вивчити.
Звісно, ідея щодо створення окремої книги про історичний аспект виборів у Британській Колумбії є доволі цікавою. Однак поки ми все ж таки обмежилося лише статтею.
Початок історії
Перша подія, яка мала безпосереднє відношення до політики та виборів відбулася у 1871-му.
Йдеться про те, що цей рік ознаменувався наданням Британської Колумбії статусу канадської провінції. Того ж року відбулася ще одна важлива подія. Йдеться про перші провінційні загальні вибори. Їх проводили шляхом підняття рук. Кандидатів було сорок шість, а от організовані політичні партії були відсутні. Внесення передвиборчої застави не було потрібно.
Що стосується голосуючих, то треба зазначити, що право голосувати мало менше трьох тисяч осіб. Це були британські піддані чоловічої статі, які досягли двадцяти одного року, а також відповідали вимогам, які ставилися до таких факторів, як місце проживання та майно.
Важливо зазначити, що судді, магістрати та поліцейські голосувати не могли.
В 1872-му голосувати заборонили таким категоріям населення, як китайські канадці та корінні народи.
Нововведення
1873-й ознаменувався запровадженням таємного голосування. У тому ж році федеральних членів парламенту позбавили права засідання на Законодавчих зборах провінції.
Позбавлення права голосу
В 1875-му офіційно дозволили проведення заочного голосування. А в 1876-му чоловіків звільнили від необхідності володіти певним майном, щоб мати право голосу.
1878-й запам’ятався тим, що Федеральні державні службовці та шкільні вчителі, які наймали провінційний уряд втратили право голосу та проведення кампаній.
Чергові нововведення
1883-й ознаменувався наданням дозволу агітувати та голосувати таким особам, як федеральні службовці та шкільні вчителі.
В 1886-му робітничому руху Британської Колумбії стала властива велика організованість. Тоді ж у ході виборів 1886-того почали балотуватися кандидати від робітників.
Питання застави та права голосувати
1890-й запам’ятався тим, що стосовно кандидатів було встановлено правило внесення застави, розмір якої становив двісті доларів. Це було необхідно, щоб мати право балотуватися під час виборів.
У 1893-му ванкуверці, які були постояльцями провінційного будинку для людей похилого віку, втратили право голосування.
Наступні роки ознаменувалися забороною певним особам брати участь у голосуванні.
Так, у 1895-му такого права були позбавлені канадські японці, а в 1899-му – провінційні службовці.
Фото: depositphotos
